Mybrary.ru

Михаил Циба - Акванавти, або Золота жила (на украинском языке)

Тут можно читать бесплатно Михаил Циба - Акванавти, або Золота жила (на украинском языке). Жанр: Прочая детская литература издательство неизвестно, год 2004. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.ru (mybrary) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Название:
Акванавти, або Золота жила (на украинском языке)
Издательство:
неизвестно
ISBN:
нет данных
Год:
неизвестен
Дата добавления:
19 февраль 2019
Количество просмотров:
12
Читать онлайн
Михаил Циба - Акванавти, або Золота жила (на украинском языке)

Михаил Циба - Акванавти, або Золота жила (на украинском языке) краткое содержание

Михаил Циба - Акванавти, або Золота жила (на украинском языке) - описание и краткое содержание, автор Михаил Циба, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки Mybrary.Ru

Акванавти, або Золота жила (на украинском языке) читать онлайн бесплатно

Акванавти, або Золота жила (на украинском языке) - читать книгу онлайн бесплатно, автор Михаил Циба

Нiби на її замовлення упали першi краплi дощу. Iринка задерла голову, пiдставляючи тим краплям розпашiле лице. Рак дiстала парасольку й, повiсивши над головою, спробувала захистити вiд дощу подругу. Iринка вiдхилилася, приказуючи:

- Нащо! Це лiтнiй дощик.

Рая дiстала з торбочки носовик й подала подрузi.

- Нащо? - здивувалася та.

- Носа витиратимеш вiд лiтнього дощику.

- Ур-ра-а! - зарепетував Василько, а за ним i всi тi, що були на цьому боцi поля. - Го-ол!.. Що-о?

Як виявилося, суддя - Микита Єгорович - не зарахував гол. Хтось був у офсайдi. Дачники аплодували суддi, а всi, хто за "Металiста", репетували кожен на свiй лад:

- Нечесно! - кричав один.

- Пiдсуджує! - репетував iнший.

- Суддю на мило! - закликав третiй.

- Правильно! - подав свiй басовитий голос сторож.

Матч закiнчився невтiшно для "Акванавтiв", хоча вони викладалися повнiстю. Микитi Єгоровичу треба було подивитися на них у грi. Вiн знав, що людина повнiстю проявляється в екстремальних ситуацiях. Так, справдi, гра була не дуже чесною, оскiльки в "Металiстi" грало троє з юнацької спортивної школи. Але в цiй грi кожен мав свiй iнтерес. Микита роздивився своїх майбутнiх однодумцiв, так би мовити, в дiлi, зблизька, а вони мали нагоду побачити гру "професiоналiв". Мало того, вихователь Сорокалiт за пiдготовку i органiзацiю такого матчу одержав подяку вiд начальства. А це теж згодиться.

Пiсля гри вся команда "Металiста" залишилася для розмови з Микитою Єгоровичем. Вiн попросив Боцмана вiдвести своїх до альтанки. Команда без ентузiазму рушила до зеленого склепiння - дах i ребристi стiни альтанки були заплетенi хмелем. Без охоти йшли хлоп'ята тому, що судiйство Микити Єгоровича їм не сподобалося. Мабуть, це типова "хвороба" серед спортсменiв навiть високого класу. I взагалi, хто буває задоволений рiшенням суддi? Тiльки той, хто виграє. I це не лише в спортi, а й у народному судi.

- Грали ви погано, - сказав Микита Єгорович. - Воно й зрозумiло, нiякої зiграностi. Iндивiдуальна гра ще нiчого, а пас... не туди. Що не пас, то пiд ноги чужому. Коли хочете знати, то у футболi i хокеї виграє та команда, яка бiльше зiграна, яка з допомогою паса проносить м'яч до чужих ворiт, заплутує оборону, знов-таки пасом, бо не встигаєш навiть водити очима за м'ячем, коли грає прекрасна команда, а в результатi гол i... перемога. Все це, звичайно, теорiя.

- А на практицi ви не маєте бажання потренувати нас? - запитав Боцман.

Микита Єгорович помiтив, що Боцман тут не лише капiтан команди, але й лiдер колективу. Виходить, що всi свої задуми належить втiлювати через цього хлопця. Та вiн не збирається виховувати з них футболiстiв, вони йому потрiбнi для своєї мети.

- Нi, у мене iнша пропозицiя. У кого є бажання грати в футбол, може записатися в спортивну школу, а моя стихiя - вода! Маю бажання допомагати вам будувати й провести випробовування батискафа.

Говорив i уважно стежив за виразом очей хлоп'якiв. Першим ляснув у долонi Василько, який був тут, як довiсок до брата Володi. Засвiтилися очi i в iнших. Домовилися зустрiтися завтра в майстернi, чи то пак у хлiвi-сторожцi, на березi озера о десятiй ранку.

Цього ж вечора Микита прикотив на своєму ветеранi-велосипедi до дiда Захара, бо той був у такому вiцi i в такому станi, що всього можна чекати вдень i вночi. I вiк, i стан зробили з цього вiдлюдька безвольну iстоту, яка скучала за людьми, за спiлкуванням. Старий був щиро вдячний онуковi i радий був якось йому догодити. Микита наносив води в хату, поставив два великих чавуни i затопив плиту дровами. Старому пора викупатись. А сам, пораючись, гомонiв, бо вiдчував, що хата скучила за людським голосом.

- А вам хiба чути нашу сурму? - запитав здивовано.

- Та ще й як! Я ото всю нiч кручуся, а на зорi нiби провалююсь у безодню. А як сурма та подасть голос, прокидаюсь. Та не лише сурма! Там у вас у таборi є якась жiночка, в неї голос, що та сурма! Як зарепетує, аж луна котиться!

- А-а, то ж вона у мегафон! А голос у неї нормальний, навiть приємний. У нас там є сторож, так у того й без мегафону голос, як у Шаляпiна, хоч я його нiколи не чув.

- Та що ти все про когось, та про щось. Кажи вже про дiло. Як ти там пiрнав, шукав? А то я лежу тут, а думки мої всi там, бiля озера.

- А я, дiдусю, плавав човном i пiрнав. Дiстав навiть кiлька пляшок шампанського, а того, що треба, не намацав. Нiяких, навiть приблизних ознак. Доведеться копати фундаментально.

- Як?

- А так. Робити батискаф.

- Що це за сатана?

- Ну, як вам сказати, таку бочку з вiконцем, iз шлангом. На тросi спускати на дно й обслiдувати. На велику глибину я ж без повiтря не пiрну. Одне слово, починаю з пiрса. Тiльки у мене нi грошей, нi матерiалiв. А це ж дiстань у мiстi та привези. Дiстати я ще зможу, збереглися старi зв'язки, а привезти? Одна ходка з мiста сюди коштує полтинник.

- Скiльки? - здивувався старий.

- Ну; полтинник, як на вашу мову - пiвсотнi!

- П'ятдесят рублiв?!! Показилися, це ж дорого!

- У доларах дешевше. Я оце думаю, чи не органiзувати й собi якийсь кооператив? Як вважаєте, дiду?

- Лавку?

- Та нi, ви не в курсi дiла. Завтра пораненьку мотону у мiсто. Розбудете мене, щоб не запiзнитися на автобус. А то у вас тут i до автобуса... можна лiтаком! Два кiлометри пiшки! Поїхав би велосипедом, так нi в кого його залишити там, бiля зупинки. Нi, з транспортом у нас дiло швах!

- Йди сюди ближче, Микитко! - а коли онук пiдiйшов до дивану, на якому старий лежав так, несерйозно, нiби вiдпочивав вiд лежання в лiжку, мовив чомусь приглушеним голосом, довiрливо: - А якщо нам купити свiй транспорт?

- За що? - вирвалося у Микити. - I де?

- Он хлопець, що хата в мене в городi, купив собi нового автомобiля, а старенького свого продає. I не дорого. За тисячу. Як ти дивишся?

- А грошi?

- Нашкребемо. То й що?

- Уявляю собi той агрегат за тисячу! - усмiхнувся Микита.

- Але ж їздить. Вiн на ньому, скiльки я пам'ятаю, гасав як навiжений вдень i вночi. Може, вiзьмемо, доки добудемо скриню з озера? А тодi можна буде приглядiти i щось краще?

"Запорожець", навiть виходячи з заводу, має вигляд несерйозний, кожна деталь, кожна частина говорить про його пролетарське походження, а старий, та ще й застарiлої марки, облуплений i з повiтрязаборниками по боках - "вухастий", вiн нагадував вiслюка, якому три чисницi до смертi. Одначе й вiдвернутися вiд нього нелегко, оскiльки вiн мав i привабливий бiк - цiну. Так, справдi, це не "мерседес", не "форд" i не "тойота", навiть не його молодший брат ЗАЗ, але й цiна вiдповiдна! Вiн у п'ятдесят разiв дешевший вiд названих iноземних марок i в дванадцять разiв дешевший за щасливого родича.

Цiна переважала всi "за" i "проти".

Микита Єгорович запiзнився на зустрiч зi своєю командою акванавтiв, зате вiн приїхав увечерi на своєму лiмузинi i урочисто вибачився, бо мав справдi переконливу причину.

А наступного ранку вiн зупинив свого автомобiля бiля мiського ринку, де працювали бульдозери, розвалюючи старi сарайчики, що вважалися магазинами, готуючи мiсце пiд новi примiщення. МАЗи завантажувалися кранами й вони вiд'їздили повнi глини, каменю й рiзного смiття. Дивився на цю картину Микита Єгорович, i в його головi народжувалися думки стратегiчного плану.

Довжелезнi дрючки-балки дещо пiдточенi шашiллю, може, на будiвництво дачi не згодяться, а для плота це те, що треба! Чому для плота? Та тому, що пiрс нiчого не дасть. В одному мiсцi опустиш свiй пристрiй, обдивишся - пусто, а далi що? Пiрс же не перенесеш. А плiт може обiйти все озеро. Тiльки плiт i нiяких вагань. Дiд не пiдведе. Все, що треба для озера, видасть! Микита Єгорович пiдiйшов до "шкоди" з довгим кузовом i повiв комерцiйну розмову про те, що отi стовпи, якi бульдозер закопує, слiд вiдiбрати й вiдвезти за мiсто. Водiй погодився, але сказав, що вибирати, виносити й навантажувати тут нiкому. Якщо це зробить хтось, вiн вiдвезе, хоча це й ризиковане, адже за мiсто. Не гаючи часу, Микита Єгорович погнав свого горбоконика за мiсто, на дачi за озером, а через годину автомобiль летiв назад, набитий хлоп'ятами. Мурахами заметушилися вони на розваллях, серед бiлої куряви. Тягли обсипанi глиною дрючки на тротуар i складали на купу. Що не скажи, коли люди в чомусь зацiкавленi, їх пiдганяти нi окриком, нi плакатом не треба.

На будiвництвi плота вiн був за прораба.

Яке добро - свiй автомобiль. Треба скоби? Будь ласка! Микита майнув до мiста, дiстав на будiвництвi арматурних прутiв, завiз у колгоспну кузню, "вiдстебнув", як вiн каже, червiнця ковалевi i привiз сотню скiб. Ланцюг добув у цеху металобрухту. Ото бездонна криниця будь-яких металевих предметiв. Микита як подивився, що туди привозять з рiзних пiдприємств, то вхопився за голову. Пiд прес йде таке, що слугувало людям сто рокiв! Там цiлi мотки новiсiнького дроту, сотнi кiлограмiв! Бiдони, банки, бракованi ванни, де лише десь цятка чорна чи трiснула емаль. Дозволили б забирати потрiбне людям, а натомiсть приносити справдi таку ж вагу металу, так нi. Що з воза впало, те пропало...

Та вже бог з ним, про те нехай думають господарi пiдприємств. У Микити свiй клопiт. На манiр Остапа Бендера вiн мусить розбагатiти своїм шляхом. У своєму короткому життi вiн вже перепробував чимало рiзних напрямiв i все не те, все кiнчалося тупиком.


Михаил Циба читать все книги автора по порядку

Михаил Циба - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки Mybrary.Ru.


Акванавти, або Золота жила (на украинском языке) отзывы

Отзывы читателей о книге Акванавти, або Золота жила (на украинском языке), автор: Михаил Циба. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.

Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*
Подтвердите что вы не робот:*
Все материалы на сайте размещаются его пользователями.
Администратор сайта не несёт ответственности за действия пользователей сайта..
Вы можете направить вашу жалобу на почту my.brary@yandex.ru или заполнить форму обратной связи.